Вони стали небом щоб ми жили

Сьогодні небо було особливо тихим…

Ніби саме схилило голову в скорботі,

Ніби шепотіло нам: пам’ятайте…

Пам’ятайте тих, хто став його частиною…

Сьогодні в нашому ліцеї відбувся сумний і водночас надзвичайно важливий захід — «Вони стали небом, щоб ми жили». У цей день ми зібралися разом, щоб згадати наших односельців, які віддали найдорожче, що мали — своє життя заради нас, заради нашого майбутнього.

Ми говорили про тих, кого вже не повернути…

Когось не дочекалася дружина…

Когось — мама…

Когось — наречена…

А хтось назавжди залишився героєм у пам’яті своїх дітей…

Їхні імена — не просто слова. Це історії мужності, любові й самопожертви. Це біль, який не вщухає… Це пам’ять, яку ми зобов’язані берегти.

Сьогодні ми схилили голови у хвилині мовчання, сьогодні ми дякували… і сьогодні ми обіцяли пам’ятати.

Вони стали небом…

Щоб ми могли жити під ним…

Світла пам’ять Героям

Фото